Мінеральні добрива

 mineralni dobryva

 «В ейном соке, генерал, есть полезный минерал.

От него, из генералов, ни один не помирал».

Леонід Філатов

 

     Тривалими дослідженнями було виявлено, що для росту і розвитку рослин достатньо щоб їхня коренева система могла споживати розчини мінеральних солей. Ці солі утворюються в зовнішньому середовищі в процесі мінералізації рослинних решток, таким чином продовжуючи кругообіг хімічних елементів у природі. Зумівши виділити в чистому вигляді необхідні для харчування рослин речовини людство приступило до їх виготовлення на промислових підприємствах, формуючи з них різні сполуки, які сьогодні і називають мінеральними добривами.

    

Перевага мінеральних добрив над органічними полягає в їх високій концентрації. Якщо в органіці ми говорили про 1% діючих речовин, а все інше займають вода, клітковина і інший баласт, то в мінеральних вміст поживних елементів досягає 30 – 50%. Це дозволяє економити на транспортуванні, роботах по внесенню і досягати ефекту від високих доз поживи в короткий період часу. Мінеральні добрива можуть дуже тривалий час зберігатися без втрати своїх властивостей, вони переважно легкорозчинні в воді і можна легко приготувати розчин для листового підживлення і крапельного зрошення. Сталий вміст діючої речовини дозволяє досить точно визначати дозу внесення.

 

     Але є в них і властивості, на які слід звернути увагу, щоб не наробити біди.

Перш за все, будучи солями, вони здатні в чистому вигляді спричиняти опіки рослинам.

Для свого засвоєння вони потребують вологи, а органічні самі містять вологу.

При надмірних дозах можуть спричиняти засолення грунтів.

При внесенні потребують точного розрахунку і справної техніки для внесення.

Не є збалансованими по елементах живлення і потребують розробки системи удобрення під кожну культуру і чіткого її дотримання.

Досить недешеве задоволення, бо виробляється промисловістю із значними затратами ресурсів і людської праці.

Серед мінеральних добрив слід виділити основні:

Група азотних добрив.

Найпоширеніші представники: аміачна селітра і карбамід(сечовина). Вміст азоту (по новому нітрогену) в першій – 34% у другому – 46%. Селітра має дуже гарну розчинність у воді, може злежуватись при довготривалому зберіганні і кам’яніти. Карбамід погано розчиняється, але майже не злежується. Тому селітра за наявності води у грунті дуже швидко засвоюється рослинами і має короткотривалий вибуховий ефект, а карбамід може вноситись завчасно і період його надходження в рослини поступовий, розтягнутий в часі. Карбамід не так обпікає рослини при листовому підживленні як аміачна селітра.

Група фосфорних добрив.

Найпоширеніші суперфосфат і амофос. Навіть можна вже сказати, що амофос витіснив суперфосфат завдяки більш високому вмісту фосфору (52%) порівняно з суперфосфатом (20%) і кращій розчинності. Крім фосфору амофос містить 10% азоту і правильно було б його віднести до комплексних добрив, але через те що вміст азоту незначний, то він має право вважатися перш за все фосфорним добривом. Всі інші види фосфорних добрив не витримують конкуренції з амофосом.

Група калійних добрив.

Лідер серед калійних добрив – калійна сіль, яка складається переважно з хлористого калію з домішками хлористого натрію, в залежності від «чистоти» має вміст калію від 40% до 60%. Добре зберігається, не злежується, застосовується під всі культури, крім картоплі. Картопля дуже чутлива до хлору, який містить це добриво, тому під неї його треба вносити з осені, щоб за рахунок зимових опадів промити хлор. І тут на заміну калійній солі виступає Каліймаг. Це добриво містить лише 8% хлору, 19% калію і 8% магнію і не має протипоказань для застосування.

Група складних і комплексних добрив.

Це добрива які містять в собі декілька поживних елементів. Вище ми вже загострювали увагу на тому, що мінеральні добрива не збалансовані під рослину, а лише вироблені хімічно-промисловим способом концентрати для харчування культур. Кожна з рослин потребує свого власного балансу поживних елементів для здорового способу життя і агрономи складають «меню» для кожної культури. Щоб допомогти їм у цьому стали виробляти добрива які містять одразу всі макро-, а іноді і мікроелементи живлення. Найвідоміша серед них – нітроамофоска, яка містить по 16% азоту, фосфору і калію. На заміну їй підходять тукосуміші. Суттєва різниця між ними в тому, що одна гранула нітроамофоски містить всі три елемента, а в тукосуміші кожна гранула містить один елемент, але при розкиданні гранули перемішуються в хаотичному порядку і ефект на врожай залишається приблизно однаковим. Тукосуміші простіші у виробництві і їх випускають досить багато видів, наближаючи вміст елементів живлення до потреб конкретної культури.

Важливо пам’ятати, що мінеральні добрива будучи легкорозчинними і готовими до споживання після внесення одразу починають споживатись тими організмами, які до них ближче. Доки вони у Вас в коморі, доти вони на збереженні, як тільки вони потрапили в землю їх швиденько починають їсти живі організми і якщо це не Ваші улюблені помідорчики, то добрива дістануться лободі або пирію, хто першим схопить. Тож бережіть мінеральні добрива і не розпорошуйте намарно. Вносьте їх для своїх рослин. І якщо органічні добрива дадуть Вам ефект ще й наступного року, то від мінеральних практично нічого не залишається, за виключенням важкодоступних. Але на те вони й важкодоступні, щоб давати важко видимий результат.