No-till

 No till

«І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»

                           Тарас Григорович Шевченко

 

Якщо Ви зайшли на цю сторінку, то Ви, як і я свого часу, попалися на імпортну етикетку.

Як гарно і загадково звучить «No-till» - ось вирішення всіх проблем, захід нам допоможе, все ж так просто: бери і застосовуй. Як в тій байці: «Коли їсти захотів – оближися ласо і тобі, прямо в рот - бараняче м’ясо».

То ж давайте розберемось.

Дослівний переклад цієї магічної фрази «No-till» означає: не обробляй грунт.

Боже, як все просто, а ми то думали… Та у нас в кожному селі пройдись попід городами і знайдеш того, хто цю технологію фанатично дотримує. Все як у Козьми Пруткова: «Взгляни в любую лужу и в ней узришь гада, который иройством своим всех прочих гадов превосходит и затмевает».

Єдине, що застерігає, ці новітні технології щось не дуже знаходять підтримку в інших господарів, та і сам представник «передового землеробства», коли поглянути на його господу не викликає бажання кинутись у вир «No-till»у. Але не зважати на світову популярність «No-till»у ми не можемо. Адже були і «Безумство орача», і безвідвальна технологія, і мінімальний обробіток, і ось вже повний «No-till».

Історично людство в обробітку землі йшло зверху вниз: примітивна обробка якимись патиками (3-4 см), соха (10-15 см), кінний плуг (20-22 см), тракторний плуг (28-30 см), ярусний плуг (40-45 см), плантажний плуг (до 70см). Куди глибше? А ще й така робота досить затратна по енергоносіях і по грошах.

Пам’ятаєте: життя розвивається по спіралі, а тут пряма - в глиб.

Колись мала прийти думка: «А може не туди риємо?» І прийшла, і пішли назад нагору: безвідвальна (22-25 см), мінімальна (10-15см) і «No-till» або нульова (0 см). Щось дуже схоже знову на пряму, тільки в іншу сторону. Деякі відстоюють думку, що істина посередині – слушно. З’явилась комбінована система, яка пропонувала: кожного року, в залежності від культури, яка буде вирощуватись застосовувати один із видів основного обробітку грунту. І на сьогодні вона виправдовує себе як за показниками врожайності, так і за економією затрат.

А що ж нульовий обробіток. Десь на початку другого тисячоліття українська компанія «Агро союз» завезла із-за кордону велику кількість техніки, яка мала обслуговувати тих, хто працюватиме по «No-till», це все треба було продати і в Україні пішла компанія по популяризації нульового обробітку. Проводились семінари, газети і журнали писали статті, рекламувалась техніка, яка мала врятувати країну від голодної смерті, з’явились культури і сорти, які придатні для вирощування без обробки землі. Хоча, як на мене, то рослини ростуть там де їм добре незалежно від того, яку доктрину в системі обробітку ми вибрали. Журнал провів інтерв’ю з ніби то фермерами, які поїхали до Південної Америки, щоб вивчати «No-till» і там, замість того, щоб, як співає Семен Слєпаков: «И на младых бразильянок, пылких и жгучих как лава, я бы в ночных ресторанах всё бы спустил до сентава» вони дивились на «чілійський No-till» і зробили дуже важливий висновок, що нам потрібен «власний український». А потім, якось, ажіотаж навкруги цього питання потихеньку затих, мабуть допродали завезену техніку.

Але зусилля не пропали марно.

Маленький відступ: коли насміхаються з Микити Хрущова за його любов до кукурудзи, то слід віддати належне, що завдяки йому в бувшому Радянському Союзі і в Україні ціла армія вчених-селекціонерів присвятила свою працю цій культурі, були зібрані цінні колекції, перевірені на придатність для умов України, вивчена і вдосконалена технологія вирощування. І тепер багато виробничників покупляли джипи саме завдяки цій культурі.

Щось схоже сталось і з «No-till»ом. Виробничники достойно оцінили можливості нової техніки, її міцність, надійність, вона дозволяла в скрутних умовах провести посів, зекономити дороге пальне, встигнути там де спізнювались і зрозуміти де це вигідно, а де сумнівно.

Поглянемо на нульовий обробіток з позиції біології ґрунтознавства.

Із земельної абетки ми знаємо, що земля без обробітку намагається повернутись у свій первісний стан. Зменшується доступ кисню до орного шару і там починають проходити процеси які накопичують гумус, покращується структура, поселяються відповідні земляні тварини (кроти, миші, хробаки, черв’яки і т.ін.) і мікроорганізми. На поверхні починають рости не тільки ті рослини, які ми вважаємо культурними, а і ті що ми звемо «бур’янами», причому останніх, звичайно, більше. Прихильники нульового обробітку рекомендують знищувати небажану рослинність гербіцидами, чим зменшують вигоду від економії пального на оранці та ще й порушують хімічний баланс в землі.

Як бачимо, переваги у нульовки є, але багато ще й невирішених проблем. Тому коли зрозуміло, що у нас на ділянці зменшується родючість, знижується вміст гумусу, псується структура і в нас уже немає сил якось з цим боротися, то слід перейти не «No-till». Земля сама повернеться в той стан коли Ви її почали обробляти.

Коли Ви обробляєте землю, то пускаєте в неї повітря і там міняється тваринний і мікросвіт. Починається процес мінералізації. Органічні речовини переходять в мінеральну форму, доступну для рослин. Спочатку, без додаткових зусиль, на таких ділянках зростає врожайність. Але коли баланс між надходженням органічних решток і їх розпадом на мінеральні сладові схиляється до останнього, то продуктивність починає падати.

Прихильники «No-till» намагались поєднати переваги першого і другого варіантів, але поки що не вдалося позбавитись і їх недоліків.

То ж нам залишається тільки передати Вам особливості цієї течії і застерегти від небажаних наслідків. Але ми, ні в якому разі, не заперечуємо Вам досліджувати і користуватись цією технологією, можливо Вам відкриється те, що до сих пір не змогли побачити Ваші скромні автори. Адже ми пам’ятаємо слова Максима Горького: «Безумству храбрых поём мы песню!»